Сьогоднішній уривок Євангелія Неділі Блудного сина незадовго до початку Великого Посту розкриває таємницю покаяння. Зворушлива розповідь про батька і двох синів є відображенням наших стосунків з Богом і ближніми.
Вражає те, з якою легкістю батько відпускає свого молодшого сина зі свого дому, забезпечивши всім необхідним. Вражає, як швидко і бездарно той син розтратив те, що йому насправді не належало. Вражає те, що старший син не радіє з повернення свого брата. Вражає те, з якою терпеливістю батько пояснює старшому синові причину своєї радості.
Ця історія закликає нас одуматися, усвідомити свій упадок від Бога і віднайти до нього дорогу через покаяння. Проте ми рідко задумуємося над тим, що конкретними адресатами притчі були ті, кого стосувалася притча про злочинних виноградарів, притча про робітників у винограднику, притча про бенкет, таланти та інші. Найперше до книжників та фарисеїв звернена ця притча. Блудний син є уособленням усіх тих, кого євреї зневажали, як поган. Для них це були грішники, які розгубили правдиву віру, як син із притчі багатство, і впали до рівня тварин. Себе вони вважали такими, що не покидали “отчого дому”.
В цій притчі бачимо Бога Отця, якого нам виявляє Ісус ― Батька, який чекає на повернення молодшого сина, не перестаючи любити старшого. Трагедія старшого сина полягає в тому, що він не хотів повернення свого брата, вважаючи себе єдиним законним спадкоємцем. Так і ті, хто належали до вибраного народу, для них Закон був позбавлений найважливішого ― довіри і любові. Їм здавалося, що все, що Бог хоче від єврея, це ревне дотримання закону. А нагорода буде на небі. Натомість Батько з притчі приймає того і не перестає любити іншого.
Бог є Богом праведних і грішників. Він є Отцем для тих, хто з Ним і Тих, хто Його покинув. Якщо ми з Ним зараз, не втрачаймо нагоди на те, щоб отримати все з Божої любові. Якщо ми покинули Отчий дім, не пускаймось далеко, щоб швидше повернутись.
